Де святом зацвітає все буденне.
Кохання у житті Шевченка – це чи не найболючіша сторінка його долі, бо не пізнав він ні сімейного щастя, ні родинного тепла, не мав ні хатинки, обсадженої садочком, ні люблячої дружини. Не було й діточок. Не судилося.
Таким словами 9 березня у Ямпільському НВК розпочалися літературно - музична композиція «Музи Шевченка» . Під ніжні звуки мелодій перед глядачами проходили ті, хто відіграв у житті поета не другорядну роль: Оксана Коваленко, Ганна Закревська, Варвара Репніна, Катерина Піунова, Лукерія Полусмакова…
Кожна з героїнь ділилася своїми спогадами про Генія. Юні актори зуміли проникливо передати ті почуття, емоції, які переповнювали закоханих. Прозвучали рядки інтимної лірики: « Ми вкупочці колись росли», « Якби зустрілися ми знову», « Якби з ким сісти» та інші. Зуміли передати учні і страждання, і біль самотнього серця Тараса. Шевченко кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал, прагнучи виходу із самотності, особистої і суспільної. Кохання поета, інтимна лірика допомагають глибше розкрити його сутність і побачити у Шевченкові не тільки великого генія, а звичайну людину, якій притаманні усі земні радощі і печалі.
Більше фото тут
Про Тараса Шевченка пам'ятають не тільки старшокласники ,а й маленькі школярі. Третьокласники вшанували пам'ять Шевченка, відтворивши у своєму виступі життєвий шлях великого Кобзаря від його народження і аж до смерті.
У своїх сценках діти ще раз показали епізоди із важкого дитинства маленького Тараса. Окрасою свята був чудовий спів бабусі третьокласниці Вероніки Гук, яка виконала пісні на слова поета.
Наш Кобзар вже 203 роки живе у пам'яті людській ,у піснях, у заповітах, у слові праведнім, у славі віковій і житиме вічно.
Більше фото тут
Немає коментарів:
Дописати коментар