Запалимо свічки ...

 

1932 рік... того року урожай хліба був гарний, але прийшло розпорядження, що хліб роздали незаконно і почали забирати з домівок усе, що знаходили.

Шукали хліб усюди — розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод.

Найстрашніше почалося весною 1933 року. Закінчилися всі крихти зерна, з'явилися перші померлі від голоду.

Українське село гинуло мовчки. Наша мати – Україна божеволіла від горя і безвихідності. На її очах гинули безневинні діти. А в новий 1933 рік уся Україна перетворилася на суцільну могилу. У світі не зафіксовано голодомору, подібно до того, який випав на долю наших дідів і бабусь.

Голод поклав у сиру землю до 9 мільйонів селян. Третина померлих — діти, які не дали нащадків.

26 листопада в Ямпільському НВК учнями 7 класу було проведено годину спілкування «Запалимо свічки…» для  6-8 класів (заступник директора НВК з виховної роботи Матвійчук О.С.) Всі присутні вшанували світлу пам'ять жертв Голодомору в Україні хвилиною скорботи.

Хай ця хвилина стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги!

Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам'яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, поставить свічку перед образом Божим!

Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла!

 

Не списки там спочили,
І навіть не рахунки!
Там чиїсь очі й мрії,
Там зустрічі, цілунки!
Чиїсь серця і долі,
Професії, поеми,
Лауреати премій,
Пісні на різні теми!
Весілля і хрестини,
Застілля і усмішки!
Й хотілося пожити
Їм трішечки, хоч трішки!

Орда недопустила!
Мільйони ненароджень,
Мільйони згаслих зірок,
Доріг, вершин і сходжень!
Світи сьогодні свічку!
Але не для печалі!
Ти вогником маленьким
Туди, в космічні далі,
Даруй усмішку другу,
Який не народився,
Бо ще його прадіда
Той голод напосівся.

Світи котрійсь дівчині,
Що так чекала долі,
Світи тому хлопчині,
Що мріяв вже на волі
Сіяти і збирати пшениці подостатком!
А орди пекла люті
Не впилися й остатком,
Гіркого просто хліба.

Світи сьогодні свічку,
Щоб променем горіла!
І там, серед галактик,
Десь в світі диво-раю,
Їм дало світло знати,
Що в тій страшній руїні,
Від краю і до краю,
Лишились живі люди!

Тож хай живі плекають
Усе те найцінніше,
Що в них повідбирали!
Світи сьогодні свічку!
Бо, може, ми й зостали,
Щоб дальшим поколінням
Ген правди передати!
Світи сьогодні свічку!
Світи, щоб їх згадати!

(Автор Т. Матвійчук)

Більше фото тут