А сотню вже зустріли небеса… Летіли легко хоч Майдан ридав… Із кров’ю перемішана сльоза… А батько сина ще не відпускав.. Й заплакав Бог,побачивши загін: Спереду сотник молодий вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній- сивий - сивий.. І рани їхні вже не їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла… Пам’ятаємо та не забудемо ніколи…
Немає коментарів:
Дописати коментар