У 1991 році Україна відновила незалежність. Але Російська Федерація не відмовилися від спроб повернути свій вплив на Україну. Через розмивання української національної ідентичності, маніпуляції навколо мови, гіперболізацію регіональних розбіжностей, заперечення права українців на відновлення національної пам’яті, фінансування та вербування українських політиків, впровадження своїх агентів у оборонні структури нашої країни.

Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, в 2014 році анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Приблизне число жертв в Україні від бойових дій оцінюють від 30 до 35 тисяч. Із них – понад 7 тисяч загиблих (цивільних і українських військових). Майже 1,5 мільйона мешканців Сходу України вимушено покинули домівки.Знищено інфраструктуру окупованих регіонів,27 % промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії.

Сьогодні російсько-українська війна на Сході України триває. З різною інтенсивністю, яка непорівнювана з бойовими діями 2014–2015 років, але вона не зникла з порядку денного України та світу. Збройні Сили України міцно тримають рубежі, встановлені Мінськими домовленостями 12 лютого 2015 року й відновлюють контроль над тими територіями, які згідно домовленостей мають бути під контролем України.

Битва за Донецький аеропорт

Бої за Донецький аеропорт – одні з найзапекліших у війні на сході України.

У березні 2014-го, під час трагічних подій на Кримському півострові, до охорони Донецького аеропорту залучили військовослужбовців ЗСУ зі складу 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади. 17 квітня 2014-го проросійські бойовики вперше спробували захопити аеропорт, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року. Бої розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ з іншої за контроль над Донецьким міжнародним аеропортом.

Після бою 26 травня 2014 року все літо в аеропорту не відбувалося значних сутичок, проте з вересня 2014 року розпочалися важкі бої.

Українські військовики утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців. У цьому ж селищі була розгорнута артилерія вогневої підтримки. Проросійські сили атакували аеропорт з прилеглого Київського району м. Донецьк, з території монастиря на півдні та с. Спартак на сході.

Проросійські сили здійснювали систематичні штурми терміналів, займаючи нові позиції, втрачаючи їх та знову готуючи штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту — у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал, 13 січня 2015 року остаточно впала диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи — на фінальних етапах битви українські вояки утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися супротивником.

20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапила до полону. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.

242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ і проросійським бойовикам, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

У 2014 році словник сучасної української мови та сленгу «Мислово» визнав «кіборгів» Словом року.

ПЕРЕГЛЯНЬ ТУТ https://www.radiosvoboda.org/a/donetsk-airport-defender-phrarse/30381191.html :«Кіборги» Донецького аеропорту

Бої за Дебальцеве

Бої між Збройними Силами України і проросійськими бойовиками в районі Дебальцевого тривали з липня 2014 року. 28 липня місто було повністю звільнене українськими військовими. У січні 2015 року, після остаточного зриву Мінських домовленостей, бойові дії в районі Дебальцівського плацдарму спалахнули з новою силою.

Бої за Дебальцівський плацдарм - одне з найбільших військових операцій на Донбасі. З усіх боків у ньому взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й артилерії.

Найгостріша фаза тривала майже місяць - з 25 січня до 18 лютого 2015 року й включала в себе як масовані артилерійські обстріли, так і перестрілки на малих відстанях зі стрілецької зброї, вуличні й танкові бої. Паралельно цьому в столиці Білорусі йшов переговорний процес, який завершився 12 лютого підписанням так званого "Мінська-2". Після відходу сил АТО з Дебальцевого і його околиць на Донбасі настало якщо не перемир'я, то принаймні відчутне зниження активності бойових дій (бої в Мар'їнці чи Широкиному за своїми масштабами все ж значно поступалися подіям лютого 2015 р.), а лінія фронту майже не змінювалася. За даними Міноборони, у другій половині січня 2015 р. російські окупанти кинули всі свої сили на розширення територій "республік". Наступ планували одночасно по трьох напрямках: Щастя-Трьохізбенка на Луганщині, а також Дебальцеве та Маріуполь на Донеччині. Головним напрямом удару став саме так званий "Дебальцівський виступ", який на кілька десятків кілометрів вклинювався у територію самопроголошеної "ДНР".

Активний наступ на околиці Дебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм проходив за безпосередньої участі кадрових російських військових - до восьми батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів збройних сил РФ.

На початку лютого 2015р. у районі Дебальцівського виступу було зосереджено 4,7 тис. українських військових та 500 бійців МВС, Нацгвардії та СБУ.

Їм протистояло близько 19 тис. окупантів. "Противник мав перевагу по всіх зразках важкого озброєння, зокрема по танках - у три рази, по артилерії - фактично в чотири рази.

27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто.

Сили АТО у складі бійців і техніки 30-ї бригади та батальйонів МВС, Нацгвардії імені Кульчицького та "Донбас", кілька разів намагалися відбити місто, однак безуспішно.

7 лютого після постійних боїв наші частини залишили село Рідкодуб, а 9 лютого бойовики взяли під контроль село Логвинове, через яке проходить дорога з Дебальцевого на Артемівськ.

Саме по ній здійснювалося забезпечення сил АТО Логвинове також намагалися відбити, зокрема силами 79-ї та 95-ї десантних бригад і Нацгвардії. На підступах до села відбулися танкові бої. Однак у підсумку село залишилося під контролем бойовиків.

Саме через перекриття дороги на Артемівськ в Логвиновому сепаратисти заговорили про повне оточення угрупування сил АТО в Дебальцевому.

Тим часом у самому Дебальцевому з 14 лютого йшла підготовка до відходу. Були підірвані залізничні колії та інші об'єкти транспортної інфраструктури.

Після встановлення умовного перемир'я окупанти перекинули до Дебальцевого, яке називали своїм внутрішнім районом, додаткові сили з інших напрямків. Як наслідок, підтримки сил АТО в Дебальцевому вже майже не було.

За таких умов Антитерористичний Центр та Генеральний штаб вирішили до ранку 18 лютого вивести всі підрозділи з району. Через морози планувалося виходити не лише автошляхами, а й польовими дорогами.

Відведення військ проходило двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії. Також був організований хибний маршрут, де імітувався рух колон.

У бойових умовах повний вихід з Дебальцевого відбувався у кілька етапів і тривав кілька діб. Комусь вдалося вийти на техніці, а деякі підрозділи (ЗСУ та МВС) втратили машини внаслідок засідок або ж бездоріжжя, виходили пішки.

Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по річці Луганка. Бойовики намагалися атакувати нові позиції, втім, без особливого успіху. Загалом активні бої там продовжувалися до 21 лютого. Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців та міліціонерів, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ, СБУ та МВС.

З 24 січня по 19 лютого 2015 року в боях за українське місто Дебальцеве під час російсько – української війни, за даними Книги Пам’яті полеглих за Україну, загинуло 266 наших воїнів з 41-го військового підрозділу ЗСУ, міліції (МВС) та СБУ.

Документальний фільм "Дебальцеве":

Ямпільський ліцей Мурованської сільської ради ТГ

Сторінки

Захист України

Переміщення Відділенням

Немає коментарів:

Дописати коментар

Погода